П’ять літ минуло з часу як у вересні, 2013 року українська греко-католицька Єпархія святого Володимира в Парижі з єпископом Борисом Гудзяком, придбала церкву в Санлісі поpяд із Абатством святого Вікентія. З листопада 2013 відкрились двері церква УГКЦ страстотерпців Бориса і Гліба. При храмі діє культурний центр Анни Ярославни.

У травні французи і українці збираються в Санлісі на святкування масштабної культурної та історичної події - днів Анни Ярославни.

Загадкова українська Анна

Анна Київська - королева Франції, донька Ярослава Мудрого, онука Володимира Великого, племінниця українських святих Бориса і Гліба.

Анна Ярославна - українська княгиня із Києва, найрозвиненішої столиці Європи в ХІ столітті. Анна - одна з найвидатніших жінок середньовіччя, що прославила Україну на всю Європу. Перша офіційно зафіксована з України емігрантка до Європи. Єдина жінка, котра вела переписку з Папою Римським Миколою ІІ.

У 1051 році Анна Ярославна одружилася з французьким монархом Генріхом І і стала королевою Франції. Київська княжна привезла до французької столиці давньоруське Євангеліє, написане кирилицею та глаголицею. Згодом Євангеліє передали до Реймського собору назвавши Реймським. Саме на ньому усі королі Франції до XVIII ст., вступаючи на престол, давали клятву під час коронації на вірність Франції. Нині цей безцінний документ епохи раннього середньовіччя зберігається в Національній бібліотеці у Парижі.

Санліс - місто з українським корінням

Після смерті короля Генріха І, Анна обрала місто Санліс - столицю і резиденцію французьких королів. Місто розташоване на пагорбі між двома річками Онет і Нонет, за 45 км від Парижа. В стародавні часи місцевість, після розливу річок, ставала непрохідним болотом. Довелось докласти зусиль на розбудову міста.

Санліс процвітав до 14 століття. Торгівля, ремісництво і виноградарство приносили прибуток. Із Санлісу Анна, як дружина покійного короля, і мати неповнолітнього сина, котрий не міг зайняти престол, правила Францією. Тут прожила життя, виховала трьох синів:Філіпа, Робера та Гуго, тут творила історію, плекала релігію. У 1060 році королева Анна заснувала абатство святого Венсана, монастир святого Вікентія.

Майже століття церква не діяла як храм, перебуваючи у приватній власності. Але французька громада Санліса не переставала молитись біля могили Анни Ярославни.

У 2005 Україна подарувала французькому Санлісу пам’ятник Анни Ярославни, створений скульптором В. І. Зноба за ледь відомими фактами про доньку Ярослава Мудрого. Кажуть, вона була вродливою. Довге русяве волосся, блакитні очі. А ще Анна була освіченою. Знала грецьку і латину. Підписувалася як Анна Регіна (королева Анна), у той час коли король Генріх I замість підпису ставив хрестик.

Анна Київська започаткувала франко-українські відносини. Наша роль – їх розвивати. Ярослав Мудрий стояв біля витоків Європи, і ми хочемо, щоб європейці знали про це. Знали, що Україна існує понад тисячу років, як цивілізація, як культура, як духовність, що сучасні українці поділяють загальноєвропейські цінності. Поки українцям ще не повною мірою вистачає впевненості в собі, поки ще важко відстоювати власну гідність і європейську ідентичність – дочка Ярослава Мудрого ніби закликає нас пригадати про неї, про її історію, відчути цю європейську ДНК, яку закладено в нас, та усвідомити, що від українця до француза насправді дуже близько.” (Вікторія Делленжер), співзасновниця Культурного центру Анни Київської у місті Санліс, Франція.

Цікаві факти

• Урочиста коронація Філіпа I, сина Анни, відбулася у 1066 році, коли йому виповнилось чотирнадцять. Згодом Філіп І одружився з Бертою Фрайзінгенською і Франція отримала нову першу даму. Анна залишила державні справи.
• Востаннє ім’я Анни Ярославни засвідчене на документі 1075 року. Що сталося з нею потім невідомо. Наприкінці XVII ст. вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: «Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miſericordiam Dei requiſcant in pace» (тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха).

Так закінчилась малодосліджена історія життя київської княжни Анни. В історії Франції вона назавжди залишиться як прабабця майже 30 французьких королів! Наявність українських генів у крові французьких королів прослідковується до 1848 року.

Окрім синів у Анна Ярославни була донька, Едгіна. Втікши з дому вона шукала рідну землю - Київську Русь а ще понад усе хотіла здійснити паломництво на Святу Землю. Дорогою Едгіні наснився сон, що вона залишиться там, де одночасно задзвонить дзвін і закричить півень. Це сталося у с. Пух, неподалік Мюнхена. Там, у дуплі старої липи, дівчина прожила як черниця понад 30 років. За це канонізована як блаженна римо-католицької та греко-католицької церков.

У 2010 році Антонін Ладінский видав книгу “Анна Ярославна”.

Книжка Наталії Крутенко “Анна Ярославна” - перше ґрунтовне дослідження життя Анни. Книжка проілюстрована творами образотворчого мистецтва, серед яких чимало раритетних, зокрема мініатюра з «Великих Французьких Хронік» із зображенням Анни Ярославни у колі сім'ї, 1460 року. Подано авторську атрибуцію графічних портретів королеви досі не відомого авторства європейських митців XVII-XIX ст.

Відродження

Майже через тисячу років, у нашому сьогоденні, будівля у Франції стала місцем, де відродилася українська спадщина. Церква святих Бориса і Гліба та Культурний центр Анни Київської наповнили висохле джерело молитвами, традиціями, піснями української нації. Основна мета центру - примножити і показати світові Україну крізь призму століть. Поєднуючи минуле та сучасне, об’єднавши довкола благородної мети імена відомих українців та усіх небайдужих, розповісти, що українці не просто за фізичною картою у Європі, а справді є давньою європейською нацією.

“Культурний Центр Анни Київської існує у Франції як важливе нагадування, що Україна стала частиною Європи ще тисячу років тому. Сьогодні, коли за свою історію Україна має боротися, надзвичайно важливо зберегти ці осередки українства на території Європи та сприяти їх розвитку. Ми би хотіли, щоб український голос звучав у вирішальних питаннях в Європі. Таким голосом промовляла королева Анна. Владика Борис (Ґудзяк)

Культурний центр Анни Київської у Франції працює як платформа у напрямках культури та освіти. Тут цікавляться політикою, релігією, літературою, мистецтвом, музикою, модою, українськими стравами. До усіх справ активно залучають молодь. Тут кожен має шанс голосно промовити слово про Україну. І це не лише повернення з минулого, це міцний корінь, що пустив молоді паростки для майбутнього.

Іванна Сікора

Головний храм УГКЦ за кордоном, прокатедральний собор Святої Софії в Римі, цього року святкує ювілей 50-річчя з дня освячення. Центральною подією святкувань буде Архиєрейська Божественна Літургія, яку 1 вересня очолить Блаженніший Святослав у співслужінні єпископів Синоду УГКЦ.

Повернувшись із сибірського заслання до Рима в 1963 р., патріарх Йосиф Сліпий одразу почав збір коштів на будівництво собору Святої Софії в Римі. У червні 1967 р. були розпочаті будівельні роботи, а вже 27-28 вересня 1969 р. собор було урочисто освячено в присутності папи Павла VI, який вклав у престіл мощі св. мученика папи Климента. Будуючи на зразок Святої Софії в Києві собор Святої Софії в Римі, патріарх Йосиф визначив для нього особливу місію – бути “знаком і символом знищених і збезчещених українських храмів Божих, між ними наших найважливіших свідків – соборів, свідків нашого прадідівського християнства, Святої Софії в Києві і Святого Юра у Львові!” (Із Заповіту патріарха Йосифа Сліпого).

За півстоліття свого існування храм став важливим центром духовного, культурного та національного життя українського народу. Блаженніший Святослав у своєму посланні “Наша Свята Софія” так охарактеризував ідентичність своєї патріаршої катедри у Римі: “Будуючи собор Святої Софії в Римі, освячуючи його разом зі святим папою Павлом VI, цей подвижник Христової віри споглядав Софійський собор у Києві як материнський храм нашої Церкви, в якому молилися і його великі попередники. Київський храм патріарх Йосиф бачив видимим собором невидимої Софії, церковної та національної мудрості, що перетривала тисячоліття в тілі й крові його рідної Церкви, а сьогодні переможно сяє на всю Україну та весь світ. Патріарший собор у Римі є промовистим символом вселенськості Софії Київської, втіленням жаги українського серця до повноти єдності в Христі, дарованої нашому народу в хрещальній купелі князя Володимира. Він є знаком невмирущості осяяного Божою благодаттю українського духу – того самого, що його власним життям втілював патріарх Йосиф”.

Саме тому ювілей святкування 50-річчя собору Святої Софії в Римі буде відзначатися на загальноцерковному рівні. З цієї нагоди цьогорічний Синод Єпископів відбудеться у Вічному місті, а центральною подією початку роботи Синоду та ювілейних святкувань буде Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолить Блаженніший Святослав 1 вересня (початок о 10:00).

Прес-служба товариства “Свята Софія”

Наш паломницький центр організовує прощу в Рим на святкування 50-ї річниці освячення собору св. Софії. Деталі поїздки читайте за цим посиланням: https://palomnyk.info/palomnytski_tury-do-italii/vsi-dorogy-vedut-do-rymu-palomnytskyj-tur-do-italiyi-copy/

З 11 квітня і не довше, ніж на 40 днів вперше за три століття! Святі сходи у Римі будуть доступні для почитання у первісному вигляді. Усі, хто буде у Римі на Вербну неділю та Великдень, мають унікальну нагоду торкнутись мармурових сходів якими йшов Ісус.

28 сходинок привезені у 326 році з Єрусалиму, із палацу Понтія Пилата, святою Оленою у Рим. В Середні віки сходи називали Scala Pilati - «сходи Пілата».  

Спочатку сходи  були розташовані в Латеранській базиліці, стародавній резиденції пап. Згодом, при перебудові Латеранського палацу у 1589 році папа Сикст V встановив сходи в особистій папській капелі Сан-Лоренцо яку ще називають Санкта-Санкторум - Святая святих. Капела розташована поруч з Патріаршим Собором всесвятого Спасителя, святого Івана Хрестителя та Святого апостола Івана в Латерано.

Папа Пій IX часто сам з молитвами сходив на колінах Святими сходами. Вважається, що саме з правління цього понтифіка і почалося паломництво.

Сходи є святинею християнського світу. По них віряни піднімаються на колінах. Тут хочеться покаятись у гріхах, попросити у Всевишнього прощення, знятити важкий тягар з душі у щирій молитві. Особливою вважають 11-ту сходинку, на якій Ісус впав ідучи на суд. На мармурових сходах є місця із слідами крові Ісуса Христа. Зараз їх можна побачити крізь спеціальні скляні віконця. Тисячі паломників зі всього світу приходять до Святих сходів щоб у молитві задуматись про тлінність тіла і безсмертя душі.

Наші найближчі паломницькі тури в Рим відбудуться 11 та 18 квітня 2019 р. Б.
Деталі поїздок читайте за цим посиланням: https://palomnyk.info/palomnytski_tury-do-italii/

Мармурові сходи  покрили дерев’яним настилом у 1723 році щоб захистити від стирання та зберегти сліди крові Ісуса. Вперше дерев’яне покриття реставрували у 1950-му під наглядом Ватикану. Робітники ставилися до відновлення з трепетним почуттям. Сходи реставрували починаючи з верхньої ділянки навколішки. Жоден робітник не дозволив собі стати ногою на святиню. Цього разу реставрація Святих сходів «Це унікальна можливість торкнутися тих самих сходів, якими ходив Ісус, а також свідчення віри всіх тих людей, які були тут перед нами», — сказав ректор санктуарію отець Франческо Ґуерра.

Іванна Сікора, спеціально для palomnyk.info

Жодна інша нація світу не має у Люрді своїх храмів. Українцям є чим пишатися. На вулиці Українській, офіційно затвердженій французьким урядом, красується золотими банями греко-католицька українська церква Успіння Пресвятої Богородиці.

До 1982 року українські паломники молилися в каплиці базиліки Розарій. В цій каплиці є Престіл з написом у французькій мові, що означає Престіл України, який і надалі залишається в каплиці Базиліки Розарій при санктуарію в Люрді.

Усе змінилося, коли у 1980-му кардинал Йосиф Сліпий та Папа Римський Іван Павло ІІ благословили місце на зведення храму. Будівництво велось за кошти українців на поселеннях, меценатів та сприяння французького уряду з єпископом Володимиром Маланчуком, котрий на той час очолював Екзархат. Тепер українські та інші паломники з усього світу, приїхавши у Люрд на відпуст мають не лише де помолитись, а й перепочити. Навпроти церкви спеціально збудовано готель Святої Родини, а при храмі діє Дім Паломника.

Минулого року УГКЦ Успіння Пресвятої Богородиці святкувала 35-річчя. Церква, у якої немає парафії належить до Епархії Святого Володимира Великого у Франції. Сестри-монахині та священики називають це святе місце Місія. І це справді так. У Люрд приїздять тисячі паломників на прощу до чудотворного місця об’явлення Матері Божої у печері Масабієль, джерела та участі у процесії вечірньої молитви на Вервиці.

Вам буде цікаво почитати: "Що відбулось в Люрді і чому туди їдуть паломники" >>>>>

Завданням Сестер Служебниць з України є допомога священикам та духовний супровід прочан до місць, де Бернадеті Субіру з’явилась Пані у білому. Головна місія монахинь і священників – щоденна молитва за прочан.

Дари для церкви

Коли у 1980-му зародилась ідея збудувати у Люрді українську церкву – однодумці одразу ж взялися допомагати. Спроектував храм Успіння Пресвятої Богородиці український архітектор з Америки Мирослав-Данило Німців, випускник архітектурного факультету львівського Політехнічного університету. Спілкування Німціва з Андреєм Шептицьким розбудило цікавість до українського церковного будівництва та історії церкви. У 1968 році молодий архітектор переїхав до США, де міг вільно займатись улюбленою справою. За проектами Німціва збудовано 12 церков в Америці, церква у Бразилії та українська у Люрді.

Варто знати: у 2018 році відбудеться чотири паломницьких тури "Париж та Люрд – подорож святинями Франції" для паломників з України, які організовує наш Паломницький центр. Запрошуємо до участі в подорожі усіх людей доброї волі. Детальна програма паломництва тут >>>>>

Церква для паломника

Українська греко-католицька церква у Люрді – Божий дім для тисяч паломників усього світу. Місія утримується на пожертви паломників та жертводавців, що дозволяє піклуватись прочанами.

Щоденно у Люрді відбувається дві великі процесії-молитви: Євхаристійна процесія о п’ятій вечора і процесія Вервиці о дев’ятій. Хода із запаленими свічками, молитвою та піснею до Божої Матері сповнена таємничої святості. Найкраще, що ви можете зробити – вирушити у паломництво до Люрду й прийняти участь у молитвах особисто. Паломникам з України в Люрді завжди раді.

Дорогі наші прочани!

Наша церква у Люрді утримується з пожертв прочан.

На Ваше прохання, нижче подаємо реквізити банківського рахунку нашої церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Люрді.

Щиро вдячні тим, які вже долучилися до пожертв.

Наперед дякуємо за допомогу і кожного дня молимося за всіх Вас, наших жертводавців.
Якщо Ви бажаєте зробити пожертву,
ласкаво просимо використовувати один із цих номерів рахунків:
Association Saint André
IBAN: FR76 1690 6000 0622 2391 0104 555
BIC: AGRIFRPP869

Про Ваші пожертвування просимо повідомляти нас на нище вказану адресу електронної пошти:
Email : lourdes@ugcc.fr
Наша адреса: 8bis, rue de l’Ukraine – 65100 Lourdes
Téléphone : +33 9 80 83 37 80;
+33 6 52 94 48 75